Виплачуємо заробітну плату вчасно

Кадровик light, № 6 (30) червень 2018

Костянтин ЛАЗАРЄВ, аудитор, Intercomp Україна

Працівник хоче отримувати зарплату один раз на місяць?
Не встигли виплатити заробітну плату вчасно?
Не можете розрахувати компенсацію за несвоєчасну виплату зарплати?


Konstantin Lazarev_Intercomp Ukraine (002) (1).jpg
Костянтин ЛАЗАРЄВ
аудитор, Intercomp Україна

При проведенні планових та позапланових перевірок інспектори Державної служби з питань праці зазвичай звертають пильну увагу на те, в які строки роботодавець виплачує заробітну плату. Розглянемо законодавчі вимоги щодо строків виплати зарплати, а також наслідки, до яких може призвести їх порушення

ЗАКОНОДАВСТВО

Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП)   Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП)  Кримінальний кодекс України (далі — ККУ)
Закон України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі — Закон № 108)  Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі — Закон № 2050)  Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі — Порядок № 159)

Правила, яких має дотримуватися роботодавець при виплаті зарплати, встановлені статтею 115 КЗпП і статтею 24 Закону №108. У них містяться такі вимоги:

  1. Зарплата має виплачуватися регулярно і в робочі дні. 

  2. Виплати мають проводитися не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення місяця, за який виплачується зарплата. 

  3. Конкретні строки встановлюються роботодавцем і фіксуються документально. Вони можуть бути визначені в колективному договорі або внутрішньому нормативному акті, який узгоджується з профспілковим органом у разі його наявності на підприємстві, а при відсутності — з представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом. Таким нормативним актом може бути Положення про оплату праці або наказ керівника. У документі вказуються конкретні дати, в які виплачується зарплата, наприклад: «заробітна плата за першу половину місяця виплачується 22 числа поточного місяця, за другу половину місяця — 7 числа наступного місяця». 

  4. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, зарплата виплачується напередодні. 

  5. Розмір зарплати за першу половину місяця (авансу) також установлюється колективним договором або нормативним актом роботодавця.

Важливий момент, на який також звертають увагу інспектори Держпраці: розмір авансу не повинен бути менше оплати за фактично відпрацьований час, виходячи з окладу (тарифної ставки) відповідного працівника.

Чи може підприємство виплачувати зарплату рідше, ніж двічі на місяць? Наприклад, один раз на місяць, якщо цього хочуть працівники (при цьому їх бажання буде підтверджено письмовими заявами)?

На думку Держпраці, такий порядок виплати зарплати вважатиметься порушенням трудового законодавства. Так, згідно з роз’ясненням, опублікованим 12 лютого 2018 року на офіційному сайті Держпраці в Кіровоградській області, виплата заробітної плати мінімум двічі на місяць є обов’язком роботодавця, яку він повинен виконувати незалежно від згоди працівника отримувати заробітну плату один раз на місяць. Навіть за наявності заяви працівників з проханням виплачувати заробітну плату один раз на місяць, виплата зарплати в такий спосіб є порушенням трудового законодавства.


Чи можна виплачувати зарплату частіше, ніж два рази на місяць — щодекадно, щотижня, щодня?

Оскільки в КЗпП та Законі № 108 використано формулювання «не рідше двох разів на місяць», законодавчих обмежень щодо частішої виплати зарплати немає. Однак таке рішення має бути зафіксовано в колективному договорі або нормативному акті роботодавця.

КОМПЕНСАЦІЯ ЗА НЕСВОЄЧАСНУ ВИПЛАТУ ЗАРПЛАТИ

Якщо зарплата виплачується несвоєчасно, працівникові нараховується і виплачується компенсація втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати (ст. 34 Закону № 108). При нарахуванні компенсації роботодавець повинен керуватися Законом № 2050 та Порядком № 159. 

Згідно із зазначеними нормативними документами компенсація громадянам втрати частини доходів, до яких також належить заробітна плата, у зв’язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців. 

Сума компенсації визначається наступним чином. Нарахована, але не виплачена зарплата за відповідний місяць (за мінусом утриманих податків), множиться на індекс споживчих цін (індекс інфляції) за весь період невиплати доходу у відсотках і ділиться на 100.

Своєю чергою, індекс споживчих цін розраховується шляхом множення місячних індексів споживчих цін за весь період невиплати зарплати. Індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Описаний вище алгоритм розрахунку компенсації для зручності можна представити у вигляді формули: 

СК = ЧЗП × ІСЦ : 100 % 

де:
СК — сума компенсації;
ЧЗП — чиста (за мінусом утриманих податків) заробітна плата;
ІСЦ — індекс споживчих цін (у відсотках).


Індекс споживчих цін за період невиплати зарплати розраховується за формулою: 

ІСЦ = ІСЦ 1 × ІСЦ 2 × ... ІСЦ n × 100 % 

де:
ІСЦ 1 — індекс споживчих цін місяця, що настає за місяцем нарахування зарплати (поділений на 100);
ІСЦ 2 — індекс споживчих цін наступного (другого) місяця (поділений на 100);
ІСЦ n — індекс споживчих цін місяця, що передує виплаті заборгованості із зарплати (поділений на 100).

Індекс споживчих цін — показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Інформація про індекси споживчих цін публікується на офіційному сайті Державної служби статистики України: www.ukrstat.gov.ua, розділ «Статистична інформація», підрозділ «Ціни». 

З числовими прикладами розрахунку компенсації можна ознайомитися в додатку до Порядку № 159.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ 

Компенсація має бути виплачена працівникам у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості по заробітній платі. Якщо зарплата не була отримана з вини працівника, компенсація не виплачується.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ 

Крім необхідності компенсувати працівникові втрату частини доходу у вигляді заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати, роботодавець у разі невиплати або несвоєчасної виплати зарплати також несе фінансову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

ФІНАНСОВА

Фінансова відповідальність регламентована статтею 265 КЗпП. Цією статтею передбачено, що за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам більш ніж за один місяць на роботодавця накладається фінансовий штраф у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. З урахуванням розміру мінімальної зарплати, встановленої на поточний момент, сума штрафу становить 11 169 грн (3 723 × 3). 

Крім того, за результатами проведеної перевірки Держпраці зазвичай направляє роботодавцю припис усунути виявлені порушення в установлений термін. Сплата зазначеного штрафу не звільняє підприємство від необхідності своєчасної виплати заробітної плати.

АДМІНІСТРАТИВНА

Адміністративний штраф накладається на посадових осіб роботодавця. Статтею 41 КУпАП передбачено, що в разі порушення строків виплати зарплати застосовується штраф у розмірі: 

  • від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі — НМДГ), що становить від 510 грн до 1 700 грн, при першому порушенні; 

  • від 100 до 300 НМДГ — від 1 700 грн до 5 100 грн, у разі повторного порушення протягом року, якщо особу вже було піддано адміністративному стягненню або зарплата не була вчасно виплачена неповнолітньому, вагітній жінці, одинокому батьку, матері або особі, яка їх замінює і який виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда.

КРИМІНАЛЬНА

Стаття 175 ККУ встановлює кримінальну відповідальність за безпідставну невиплату заробітної плати працівникам більше одного місяця, вчинену умисно керівником підприємства, установи, організації або фізичною особою – підприємцем. Відносно вказаних осіб застосовуються: 

  • штраф від 500 до 1000 НМДГ, що становить від 8 500 грн до 17 000 грн, 
  • або виправні роботи на строк до 2 років, 
  • або позбавлення волі на строк до 2 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років. 

Якщо зарплату не виплачено безпідставно внаслідок нецільового використання коштів, призначених для її виплати, винні особи караються:

  • штрафом від 1 000 до 1 500 НМДГ — від 17 000 грн до 25 500 грн, 
  • або обмеженням волі на строк до 3 років, 
  • або позбавленням волі на строк до 5 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

В узагальненні Верховного Суду України «Практика розгляду судами кримінальних справ про невиплату заробітної плати, стипендій, пенсій чи інших установлених законом виплат» від 1 січня 2006 року роз’яснено, що безпідставною слід вважати невиплату заробітної плати, яка здійснена за наявності об’єктивної можливості здійснити виплату.

Отже, ігнорування вимог законодавства, що стосуються строків виплати зарплати, може призвести до негативних наслідків, як для роботодавця, так і для його посадових осіб.