Гарантії для іноземних колег

Для успішної реалізації стратегічних цілей підприємства все частіше звертаються за досвідом та професійними знаннями до іноземних спеціалістів, та запрошують їх на постійну роботу. У статті ми розкриємо актуальні питання, які виникають у роботодавця в процесі трудових відносин з іноземним громадянином, та пов’язані з нарахуванням доходів таким співробітникам.

Ольга Сідєльнікова
Бухгалтер Intercomp
Global Services
Вікторія Капустинська
Бухгалтер Intercomp
Global Services

Згідно зі ст. 8 КЗпПУ, трудові відносини іноземців, що працюють на підприємствах України регулюються у відповідності із ЗУ «Про міжнародне приватне право» № 2709-IV від 23.06.2005. Тобто на іноземних громадян, що працюють в Україні розповсюджуються норми українського законодавства про працю щодоумов і охорони праці, тривалості робочого часу і часу відпочинку, надання відпусток і оплати праці. Розглянемо докладніше, які саме гарантії і яким чином може отримувати працевлаштований іноземний громадянин на території України.

Згідно ЗУ «Про відпустки», іноземні громадяни, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, мають право на відпустки на рівні з громадянами України. Це право забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із забезпеченням на її період місця роботи (посади), заробітної плати; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією.

За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни), йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може, за його бажанням, надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Основна щорічна відпустка надається тривалістю не менше як 24 календарних дні за відпрацьований рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Працівники підприємства мають право на щорічну відпустку повної тривалості, що настає після безперервної роботи на даному підприємстві протягом шести місяців. Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час відпустки встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8.02.1995.

У ст. 4 ЗУ «Про загально-обов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі – Закон № 2240) вказано, що право на матеріальне забезпечення і соціальні послуги мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства і члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Право на отримання працівником матеріального забезпечення виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Один зі страхових випадків настає у випадку хвороби працівника. Для отримання допомоги по тимчасовій втраті працездатності необхідно виконати декілька послідовних дій. Працівник звертається по медичну допомогу до лікарняного закладу за місцем проживання та має отримати лікарняний лист, затверджений відповідними печатками офіційного медичного закладу України. Лікарняний лист потім передається до бухгалтерії підприємства де працює іноземець. Розмір допомоги по тимчасовій втраті працездатності залежа- тиме від середньої заробітної плати працівника та страхового стажу безпосередньо на території України.

Якщо співробітник-іноземець має стаж роботи до 5 років, то допомога буде становити 60 % середнього заробітку, від 5 до 8 років – 80 %, більше 8 років – 100 %. Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням затверджений Постановою № 1266 від 26.09.2001.

На період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, застрахованій особі підприємством надається допомога по вагітності та пологах, за рахунок коштів Фонду соціального страхування на випадок втрати працездатності, у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період даної відпустки (ст. 38 Закону № 2240). Розмір даної допомоги становить 100% від середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу на території України. Але не повинен перевищувати середньої заробітної плати, за фактично відпрацьовані календарні місяці, з якої сплачувались страхові внески до Фонду.

Згідно з п.4.3.1 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 від 22.05.2003, з суми допомоги по вагітності та пологах не утримується ПДФО, та згідно з п. 3.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України № 5 від 13.01.2004, дана допомога не входить до фонду заробітної плати. Таким чином нараховувати та сплачувати внески до державних фондів соціального страхування з цієї виплати не потрібно.


Приклад 1. Порядок нарахування допомоги по вагітності та пологах.

Іноземна громадянка пропрацювала в Україні 4 роки. З 15 листопада вона подала до бухгалтерії листок непрацездатності по вагітності і пологах. Її заробітна плата за період з 1 травня по 31 жовтня 2010 р. становить 120000,00 грн.

Розрахунок. З травня по жовтень припадає 184 календарних дні. Оскільки заробітна плата з якої сплачувались страхові внески обмежена 15 прожитковими мінімумами, база, яка приймається до розрахунку, становитиме (див.табл.):

Таблиця. База, яка приймається до розрахунку суми
допомоги по вагітності та пологах


Компенсація по листку непрацездатності становитиме 100 % і 126 календарних днів.

80085,00 / 184 * 126 = 54840,82 грн

Зараз турбота про самопочуття співробітників одна з головних складових соціальної політики підприємства. Допомогти вирішити цю проблему може один із видів добровільного страхування – медичне страхування. Згідно ЗУ «Прострахування» (п. 3 ч. 4 ст. 6) його ще називають безперервним страхуванням здоров’я.

Зазвичай, можливість та умови надання добровільного медичного страхування від роботодавця працівнику прописують в трудовому договорі з працівником, або в колективному договорі в розділі «Соціальні пільги та гарантії». У такому випадку, якщо підприємство вирішило застрахувати свого співробітника, уклало договір зі страховою компанією, та перерахувало відповідний страховий платіж, має місце дохід співробітника в негрошовій формі, з якого необхідно нарахувати та сплатити податок з доходів фізичних осіб згідно п. 4.2.4 Закону № 889.

Ставка податку з доходів іноземних громадян залежить від статусу іноземця в Україні. Якщо іноземець має статус нерезидента, то до його доходу застосовується ставка 30 %, а при статусі резидента – 15 %. Іноземці самостійно можуть визначити статус податкового резидента України при документальному підтвердженні наявності в них вказаних у пп. 1.20.1 Закону № 889 та у пп. 1.3.1 Листа № 28593 ознак. Визначення здійснюється шляхом подання до органу ДПС за місцем реєстрації юридичної особи-роботодавця або за місцем реєстрації іноземця в органах внутрішніх справ (при відсутності в іноземця роботодавця) заяви та підтвердних документів. Статус резидента України іноземці чи особи без громадянства набувають з податкового періоду (місяця), в якому податковим органом видано повідомлення роботодавця про самостійне визначення фізичною особою-іноземцем резидентського статусу. В зв’язку з цим, для визначення бази для обкладання таких сум податком з доходів фізичних осіб застосовують певний алгоритм.


Приклад 2. Розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб для іноземців.

Підприємство перерахувало за свого працівника страховий платіж в розмірі 5000,00 грн. У даному випадку є два варіанти розрахунку:

1) Якщо співробітник є резидентом України, тоді до сум нарахованого страхового платежу застосовується натуральний коефіцієнт 1,176471.

5000,00 * 1,176471 * 15 % = 882,35 грн

Сума ПДФО, що підлягає утриманню і перерахуванню становитиме – 882,35 грн.

2) Якщо співробітник не має статусу резидента, тоді до сум нарахованого страхового платежу застосовується натуральний коефіцієнт 1,428571.

5000,00 * 1,428571 * 30% = 2142,86 грн

Сума ПДФО, що підлягає утриманню і перерахуванню становитиме – 2142,86 грн.

Сплатити до державного бюджету нарахований податок підприємство має не пізніше дня, наступного за днем перерахування такого страхового платежу.

Оскільки платежі підприємств по договору добровільного медичного страхування співробітників і членів їх сімей не входять до складу фонду заробітної плати (п. 3.5 Інструкції зі статистики заробітної плати), то на такі виплати не нараховуються та, відповідно, з них не утримуються внески в державні фонди соціального страхування.

Нажаль, в поодиноких випадках в процесі трудової діяльності співробітнику може бути заподіяна фізична та моральна шкода, а компенсація такої шкоди лягатиме на плечі підприємства.

Відповідно до п.п. 4.2.10 п. 4.2 ст.4 Закону № 889, дохід отриманий фізичною особою у вигляді неустойки, штрафів або пені, одержаних платником податку, як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, включаються до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, крім сум, що спрямовуються на відшкодування прямих збитків, понесених платником податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди.

Підприємство може надавати матеріальну допомогу родичам загиблого у випадку смерті співробітника. Допомога на поховання, що виплачується за рахунок коштів роботодавця по останньому місцю роботи загиблого в розмірі, що не перевищує подвійного розміру суми визначеної в п. 6.5.1 Закону № 889 становить 2440 грн. на 2010 р. та не обкладається ПДФО. Із суми що перевищує вказаний розмір допомоги необхідно сплатити ПДФО за ставкою, що встановлена п. 7.1 даного Закону.

Якщо ж родичам загиблого надається нецільова благодійна допомога, то з неї необхідно сплатити ПДФО в повному розмірі. У тому випадку, коли одержувач допомоги має право на податкову соціальну пільгу і сукупний розмір допомоги, що він отримав протягом року не перевищує розміру прожиткового мінімуму помноженому на 1,4 і округленого до ближчих 10 грн, сума допомоги в цьому розмірі не обкладатиметься податком з доходів фізичних осіб.

Варто відзначити, що виконавча влада України повинна перш за все сприяти працевлаштуванню своїх громадян і обмежувати імміграцію робочої сили в Україну. Для цих цілей був прийнятий ряд законодавчих і інших нормативно-правових документів, вимог яких повинен дотримуватись роботодавець при прийнятті на роботу іноземного громадянина. До даних правил роботодавці повинні ставитися дуже уважно та дотримуватись усіх вказівок.




Джерело:
Журнал "Праця і Закон" № 12 (132), 2010.