ДОДАТКОВІ БЛАГА ПРАЦІВНИКАМ: порядок оподаткування


Останнім часом досить поширеним засобом додаткової мотивації працівників стало надання певних додаткових винагород понад установлену працівнику заробітну плату. Найбільш поширеним поняттям для таких нарахувань є назва — додаткові блага.
Ekaterina_Papish.jpg

Катерина ПАПИШ,

керівник департаменту кадрового аутсорсингу Intercomp Україна


ЗАКОНОДАВСТВО


У підпункті 164.2.17 ПКУ міститься перелік, що саме відноситься до додаткового блага:

• надання безоплатного житла;

• вартість безоплатного харчування;

• вартість послуг домашнього обслуговуючого персоналу;

• суми відшкодування будь-яких витрат платника податку;

• вартість безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг.


Розглянемо найпоширеніші види додаткових благ.

ДОБРОВІЛЬНЕ МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ

Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Об’єктом медичного страхування є майновi iнтереси страхувальника (застрахованих осiб), пов’язані з витратами на отримання медичної допомоги, потрібної фiзичнiй особі. Страхова сума в добровільному медичному страхуванні — це грошова сума, в межах якої страховик (страхова компанія) зобов’язаний організувати й оплатити лікування та медичні послуги, що входять до складу обраних програм страхування.

Страхові внески, які сплачує страхувальник (роботодавець) страховій компанії на користь своїх працівників, для останніх є додатковим благом і оподатковуваним доходом. Так, працівник має сплатити з них податок на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) та військовий збір на загальних підставах. Окрім того, слід пам’ятати, що оплата роботодавцем страхового поліса є для працівника доходом в негрошовiй формі. А тому під час розрахунку бази оподаткування ПДФО застосовується натуральний коефіцієнт відповідно до пункту 164.5 ПКУ. Щодо нарахування роботодавцем єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) на суму страхових внесків, слід звернутися до перелiку видів виплат, що провадяться за рахунок коштiв роботодавцiв, на якi не нараховується ЄСВ на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Він мiститься в Постанові № 1170. Вiдповiдно до пункту 2 роздiлу II Постанови № 1170 платіж згідно з договорами добровільного медичного працiвникiв i членів їхніх сімей не є базою для нарахування ЄСВ.

СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ

Як правило, такий вид страхування є довгостроковим, тобто на 5 і більше років. Передбачає страхову виплату застрахованій особі одноразово або у вигляді ануїтету, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором.

Відповідно до податкового законодавства внески, сплачені роботодавцем за таким договором страхування, також є додатковим доходом працівника і оподатковуються за такими самими нормами як і страхування життя: ПДФО з урахуванням натурального коефіцієнта та військовим збором. А ось нарахування ЄСВ відбувається по-іншому: оскільки страхування життя не зазначене в переліку видів виплат, що провадяться за рахунок коштiв роботодавців, на якi не нараховується ЄСВ, то роботодавець має нарахувати на суми внесків іще і ЄСВ.

НАДАННЯ АБО КОМПЕНСАЦІЯ ВИТРАТ НА ХАРЧУВАННЯ

Роботодавець може забезпечити харчуванням своїх працівників двома шляхами:

Від обраного методу залежатиме оподаткування. Якщо роботодавець самостійно перераховує кошти закладу харчування, то для працівника такий дохід буде негрошовим, тобто для оподаткування ПДФО потрібно застосувати натуральний коефіцієнт. Окрім ПДФО з сум оплати харчування необхідно утримати військовий збір, а також ці суми будуть базою для нарахування роботодавцем ЄСВ. Грошова компенсація на харчування означає, що працівник отримає грошові кошти, а отже оподаткування ПДФО та військовим збором буде здійснене на загальних підставах без застосування натурального коефіцієнта. Сума грошової компенсації на харчування також є базою для нарахування ЄСВ.

КОМПЕНСАЦІЯ ВИТРАТ НА НАВЧАННЯ

Сучасні роботодавці зацікавлені в постійному підвищенні професійного рівня своїх працівників. Крім того, законодавством у деяких випадках передбачено необхідність навчання працівників для здійснення господарської діяльності. Загальні принципи організації професійного навчання працівників викладено в Законі України «Про професійний розвиток працівників» від 12 січня 2012 року № 4312-VI.

Вартість навчання не обкладається ні ПДФО, ні військовим збором, якщо це навчання є підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) працівників згідно із законом (пп. 165.1.37 ПКУ). Також звільняється від оподаткування сума, сплачена будь-якою юридичною або фізичною особою на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за здобуття освіти, за підготовку чи перепідготовку платника податку, але не вище трикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за кожний повний або неповний місяць навчання, підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи (пп. 165.1.21 ПКУ).

Якщо вимоги статті 165 ПКУ не виконуються, то вартість навчання має бути включена до загального оподатковуваного доходу працівника. Оподаткування ПДФО має бути здійснене з урахуванням натурального коефіцієнту та військовим збором на загальних підставах.

Для визначення необхідності нарахування ЕСВ слід звернутися до Переліку, визначеного Постановою № 1170. У переліку передбачені два види навчання:

Отже, ми маємо чіткі умови. Якщо навчання працівника або члена його родини не пов’язане з виробничою необхідністю, то обов’язковою умовою є наявність договору між роботодавцем та навчальним закладом. Якщо навчання пов’язане з виробничою необхідністю, то обов’язковою умовою є проходження такого навчання у вищому навчальному закладі або у закладі, що має право на навчання з підвищення кваліфікації, професійної підготовки та перепідготовки кадрів. Отже, якщо виконуються вимоги Постанови № 1170, то суми оплати навчання не є базою нарахування ЄСВ. Якщо ж якась із вимог не виконана, то вартість навчання необхідно розцінювати як базу для нарахування ЄСВ.

НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОГО ЖИТЛА

Забезпечення працівників житлом роботодавцем може здійснюватися в один із способів:

Користуватись чужим житлом чи то юридична, чи то фізична особа може лише на договірних засадах. Тобто уклавши договір оренди (найму) житла.

Отже, якщо компенсацію підприємством оренди житла найманому працівнику передбачено трудовим (колективним) договором, то таку виплату слід розглядати як дохід платника податків у вигляді заробітної плати, яка включається до загального місячного оподатковуваного доходу платника та оподатковується ПДФО та військовим збором на загальних підставах.

Виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формах, що мають індивідуальний характер, як-от оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, відносять до інших заохочувальних і компенсаційних виплат (пп. 2.3.4 Інструкції № 5). Вартість безоплатно наданих окремим категоріям працівників відповідно до законодавства житла та суми коштів на відшкодування їхньої оплати належать до фонду додаткової зарплати (пп. 2.2.9 Інструкції № 5).

Тобто вартість використання житла (власного чи орендованого) за рахунок роботодавця та компенсація його вартості належать до фонду оплати праці, тому є об’єктом нарахування ЄСВ.


Джерело: Кадровик light №2, лютий 2018