Нюанси робіт з роз’їзним характером праці.

Журнал «Заработная плата», №10 2013.

Якщо працівники працюють за межами місця своєї постійної роботи та проживання, така робота може бути оформлена двома способами. Перший — направлення працівника у відрядження, другий — оформлення «роз’їзного характеру роботи»

Anastasiya_Plutalova.jpg
Анастасія Плуталова, експерт з питань оплати праці Intercomp Україна

Які роботи мають роз’їзний (пересувний) характер

Незважаючи на зміни в законодавстві щодо відряджень, загальновизнано, що відрядження — це поїздка працівника за розпорядженням (наказом) керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником).

Роз’їзний (пересувний) характер має робота (абзац перший п. 1 Постанови № 490):

— осіб, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт;

— яка виконується вахтовим методом. Вахтовий метод — це особлива форма організації робіт, яка ґрунтується на використанні трудових ресурсів поза місцем їхнього постійного проживання за умови, що не може бути забезпечено щоденне повернення працівників до місця постійного проживання;

— інших працівників, робота яких постійно проходить у дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер.

Підприємству, на якому застосовуються роботи з роз’їзним характером, слід фіксувати в колективному договорі, чи є такі поїздки працівників службовим відрядженням, чи їхня робота має роз’їзний (пересувний) характер. Разом із внесенням такої інформації до колективного договору її слід дублювати і під час укладення трудового договору з працівником. Адже порядок і розмір відшкодування витрат у службових поїздках працівників залежать від положень колективного договору.

Якщо підприємство не має колективного договору, цей перелік може бути зазначено в наказі про облікову політику, положенні про оплату праці, правилах внутрішнього трудового розпорядку тощо.

Оплата робіт з роз’їзним (пересувним) характером

Якщо службові поїздки (робота) працівників матимуть роз’їзний (пересувний) характер, вони оплачуватимуться відповідно до Постанови № 490. Якщо ж вони будуть визначатися як відрядження, тоді такі поїздки оформлятимуться та компенсуватимуться як відрядження.

Для працівників з роз’їзним характером робіт замість добових підприємство встановлює надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів. Такі виплати передбачені ст. 12 Закону № 108, а порядок їх виплати регулюється Постановою № 490. Встановлено, що граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлені КМУ для відряджень у межах України.

Також працівникам, які працюють на умовах роз’їзного характеру праці, оплачуються:

— витрати на проїзд до місця виконання посадових обов’язків і назад;

— витрати щодо проживання в місці виконання посадових обов’язків (витрати на оренду житла тощо).

Як відомо, КМУ встановлює норми добових витрат тільки для відряджень працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів. І для відряджень по Україні граничний розмір добових — 30 грн. Для небюджетних організацій розмір добових встановлено пп. 140.1.7 ПКУ — не більш як 0,2 і 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження для відряджень по Україні та за кордон відповідно (229,40 і 860,25 грн).

З огляду на такі суттєві відмінності до появи офіційних роз’яснень з цього питання чи до отримання індивідуальної податкової консультації рекомендуємо встановлювати надбавки (польове забезпечення) не вище 30 грн.

Оподаткування надбавок за роз’їзний характер робіт

Єдиний соціальний внесок не нараховується на суми надбавок (польового забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, що направляються для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, у визначених законодавством розмірах (п. 10 Переліку №1170).

З метою оподаткування ПДФО доплати (надбавки) до посадових окладів працівників за роз’їзний (пересувний) характер роботи в розмірах, передбачених колективними договорами, або за погодженням із замовником, є складовою заробітної плати й оподатковуються в її складі на підставі пп. 164.2.1 за ставкою 15 або 17 %.

До складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати й інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (п. 142.1 ПКУ). Тому під час обчислення податку на прибуток сума надбавок за роз’їзний характер робіт враховується у складі витрат, але на нашу думку, не вище встановлених норм Постанови № 490.

У податковому розрахунку за ф. № 1ДФ доплати (надбавки) за роз’їзний характер робіт відображаються з ознакою доходу «101».

НОРМАТИВНА БАЗА

Закон № 108 — Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР.

Постанова № 490 — Постанова КМУ «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер» від 31.03.1999 р. № 490.

Перелік № 1170 — Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 22.12.2010 р. № 1170.

ПРИКЛАД

Відображення надбавок за роз’їзний характер роботи

Робота експедитора з доставки товару за умовами колективного договору визначена як така, що має роз’їзний характер. За кожен день роботи, що пов'язаний з доставкою товару в торговельні точки області йому встановлена доплата в розмірі 30 грн в день. У жовтні експедитор доставляв товару в торговельні точки, будучи у роз’їздах, 15 робочих днів з 20-ти.

У податковому та бухгалтерському обліку виплату йому надбавки за роз’їзний характер роботи можна відобразити таким чином.


з/п Зміст операції Бухгалтерський облік Сума, грн Податковий облік
Дт Кт доходи витрати
1 Нараховано зарплату експедитору 93 661 5000,00 5000,00
2 Нараховано надбавку за роз’їзний характер роботи 93 661 450,00 450,00
3 Утримано ЄСВ (5000,00 + 450,00) × 3,6 % 661 651 196,20
4 Утримано ПДФО ((5000,00 + 450,00) – 196,20) × 661 641/ПДФО 788,07
5 Виплачено дохід працівнику 661 301 4465,73